Кафедра академічного співу

Історія кафедри

Витоки вокальної педагогіки у Львові сягають кінця XVIII ст. Саме у цей час музично-театральне життя Львова набуває особливого пожвавлення. 3 огляду на те, що співаки та актори, які тут виступали, як правило, були гастролерами, виникла необхідність плекання власних фахових кадрів.

Становлення та розвиток професійного вокального мистецтва у Львові тісно пов’язані з діяльністю Галицького Музичного Товариства  (ГМТ). У 1839 році при Товаристві було відкрито музичну школу. Спершу це були курси навчання співу для 16-ти учнів. Незабаром педагогічна діяльність Товариства почала розширюватися: 15 жовтня 1840 року за ініціативою першого директора та художнього керівника Галицького Музичного Товариства Йоганна Рукгабера на базі курсів співу було відкрито Інститут, де навчалось 40 співаків (педагог Генрієтта Ля Рош). Таким чином, відбувався поступовий процес переростання концертно-аматорської організації у професійний навчальний заклад.

У 1852 році завдяки старанням Й.Рукгабера було укладено і затверджено новий статут Галицького Музичного Товариства. Його метою було створення консерваторії, де б навчались органісти, співаки, співачки, члени оркестру, а за особливих можливостей і солісти. 1 травня 1854 року на базі музичної школи-інституту відбулось урочисте відкриття Консерваторії Галицького Музичного Товариства (хоча офіційно статус консерваторії був наданий цьому навчальному закладу лише у 1880 році).

У навчальних планах та у практиці Консерваторії Галицького Музичного Товариства сольний спів був наявний практично безперервно. Спочатку вокалу навчали оперні співаки різних національностей: французи, італійці, німці; пізніше – здебільшого польського походження. Серед них: Генрієтта Ля Рош (1854?-1855), артистка-співачка (сопрано), примадонна ряду оперних театрів, зокрема австрійського театру у Львові, почесний член філармонічного товариства у Венеції, Болоньї, Ґраці, професор школи співу для дівчат; Войцех Смацяжинський (Шмацяжинський, 1854?-1857), співак (тенор), органіст, диригент театральних оркестрів, зокрема в театрі товариства „Руської Бесіди” (другий диригент, короткочасно); Луїджі Далля Каса (Каза, 1860-1863), який, працюючи приватним вчителем у польських домах, навчився польської мови і добре ознайомився з польською музикою; Теодозія Фредерічі-Яковіцка (1872 (1873?)-?), колишня учениця Ю.Добрського (Добжського) у Варшаві та Ф.Ламперті в Мілані. Загалом за час дирекції Кароля Мікулі предмет „сольний спів” у цьому навчальному закладі, окрім вище згаданих педагогів, викладали: Самуель де Лянґе (1863-?), Матильда Ґафф (1863-1865), Матильда Злобіцка (1863-1864), Анна Виґживальска (1873-1878), а також Ф.Гербіч та І.Левицька.

Курс навчання різних дисциплін у Консерваторії було поділено на ступені: елементарний, середній та вищий. Спів як дисципліна теж мав нижчий і вищий ступені, причому на кожному з них навчання тривало декілька років. Було введено річні та піврічні контрольні виступи-пописи (аналог наших академконцертів, заліків та іспитів).

У 1873 (1875?) році у Консерваторії ГМТ розпочав педагогічну діяльність Валерій Висоцький – фундатор львівської вокальної школи, який у 80-90-х роках ХІХ та на початку ХХ століття виховав плеяду в майбутньому відомих українських та польських співаків, серед яких О.Мишуга, С.Крушельницька, Я.Королевич-Вайдова, М.Вітошинський, М.Менцинський, М.Левицький, І.Богусс-Геллєрова, М.Гембажевська-Завойська, Є.Гушалевич, Ґ.Ґорський, А.Дідур, Ч.Заремба, Й.Манн, А.Збіржховська, З.Моссочи, Г.Збоїнська-Рушковська, А.Оконський, Ф.Лопатинська, В.Петровичева, Є.Штрассерн, М.Мокшицька, І.Сологуб-Бокконі та багато ін.

З 1907 по 1938 рр. спів у Консерваторії ГМТ викладав співак Львівської опери Авґусто Діанні. У 1922-1929 рр. тут працював Чеслав Заремба,  а з 1929 по 1939 рр. – Роман Любінецький.

На початку ХХ ст. вокал викладався і у двох інших навчальних закладах вищого типу –  у заснованому 1902 року приватному Музичному Інституті Анни Нєментовської (від 1931 р. – Львівська Музична Консерваторія ім. К.Шимановського) та у Вищому Музичному Інституті (заснованому в 1903 р., від 1912 р. – ім. М.Лисенка). Педагогами співу тут були: Владислав Баронч, 3оф’я Козловська, Роман Любінецький, Олександра Парахоняк (Любич), Лідія Улуханова, Одарка Бандрівська, Роман Орленко-Прокопович та ін.

З утворенням у 1939 р. на базі трьох вище згаданих навчальних музичних закладів вищого типу Львівської державної консерваторії (від 1944 – ім. М.В.Лисенка) багато викладачів співу, що не виїхали зі Львова, перейшли працювати до нового закладу, зокрема, на кафедру сольного співу. Тоді першим завідувачем кафедри став Роман Любінецький, а деканом новоствореного вокального факультету – Одарка Бандрівська.

У роки німецької окупації у Львові замість консерваторії діяла державна музична школа з українською мовою викладання, де спів вели О.Бандрівська, Д.Йоха, М.П’ясецька, О.Прийма, I.Темницька.
Серед викладачів кафедри сольного співу Львівської державної консерваторії повоєнного часу (та й навчального закладу загалом) однією з найвидатніших постатей була постать співачки світової слави Соломії Крушельницької. Недарма саме їй запропонували тоді завідувати кафедрою.

Наприкінці 1940-х рр. керівництво кафедрою сольного співу раз у раз зазнавало змін. У 1946 році замість С.Крушельницької завідувачем було призначено Арсенія Арбеллі-Карінського, що раніше викладав у Одеській та Уральській консерваторіях. Викладачами були М.Лєдерер, Л.Пархоменко, О.Миски-Олеска, С.Надрага, М.Зубарєв, А.Юровська, В.Качмар. У 1948 р. завідувачкою кафедри стала К.Мількович, а від 1951 р. ці обов’язки було доручено О.Карпатському.

У 1950-х роках спів на вокальній кафедрі, окрім згаданих педагогів, викладали: Г.Виспрєва, О.Володько-Ахматова, М.Філатов, Г.Шкотникова-Ситникова, П.Кармалюк, В.Шелюжко, Т.Логвіс, О.Дарчук.  Клас камерного співу вели А.Котляревський, О.Карпатська, Р.Кокот, Т.Павлюк-Павлюченко.

У 1960-1980-х роках на кафедрі сольного співу працювали й інші талановиті співаки-педагоги: Валентина Підорина-Бринза (1923-1986 рр.), Марія Сіверіна (1960-1987 рр.), Тетяна Карпатська (1960-1992 рр.), Людмила Жилкіна (1967-1990 рр.) – педагог Ольги Басистюк, Костянтин Голубничий (1975-1992 рр.), Олексій Федина (1972-1978 рр.), Любов Дороніна (1978-1994 рр.), Степан Степан (1983-1985 рр.), Маргарита Хмельницька (1985-1996 рр.) – педагог Л.Посікіри, Олександр Врабель (1978-2002 рр.), Павлина Криницька (1983-1999 рр.).

У 1985-1992 роках кафедрою сольного співу завідувала Ада Кушплер. Від 1992 р. завідувачем кафедри є Володимир Ігнатенко.

Важливе значення для всебічного виховання співака має клас камерного співу. Протягом багатьох років на кафедрі його вели віддані своїй справі фахівці: Петро Кравець (1949-1959), Олександра Карпатська (1951-1965), Ніна Чубарова (1959-1994), Зінаїда Максименко (1989-2000). Молоді вокалісти мають можливість вивчати камерний спів та вокальний ансамбль у класах Марії Галій-Моравської, Марії Процев’ят, Мирослави Логойди, Мирослави Жишкович.

Педагогічну та виконавську діяльність кафедри академічного співу впродовж багатьох десятиліть існування забезпечували висококваліфіковані концертмейстери-піаністи. „Стара школа” концертмейстерства була представлена досвідченими музикантами, які разом з прославленими професорами співу „продукували” не менш відомих оперних та концертних виконавців-співаків. Їх славні традиції знайшли продовження у наступних поколіннях концертмейстерів. Від довоєнного часу багато років поспіль концертмейстерами кафедри працювали Б.Дрималик, В.Дробінська, О.Єрмакова, Л.Афанас’єва, Ф.Гольдштейн, П.Скибінська, І.Лавриненко, Л.Городецька, А.Шнейдерман, О.Карпатська, Г.Павлюк-Павлюченко, І.Лев, заслужений артист України О.Василевич, дипломант міжнародного конкурсу та конкурсу ім. М.Лисенка у номінації  „кращий концертмейстер” Т.Лагола.

У 60-80-і рр. ХХ ст. на кафедру один за одним приходять представники наступних поколінь концертмейстерів: З.Максименко, Я.Матюха, М.Логойда, Є.Новодворська, Н.Ріпко, М.Макара, О.Кулінченко, Н.Гавриленко, Т.Бергер, О.Граєвська, І.Дуркот, О.Бартош, Ж.Щур, Г.Правдива, О.Дарчук, Л.Левенець, Г.Лемех, Л.Шовкова, Л.Запорожцева-Десяткіна, М.Жишкович, Б.Середа-Курилас, М.П’ятіков, С.Виноградова, Г.Яринич, С.Бенсь, О.Юрченко. Саме завдяки їхньому майстерному виконанню та підтримці співаків було здобуто в цей час більшість лауреатських звань, якими гордиться кафедра.
Молоді концертмейстери кафедри академічного співу – це фахівці високої кваліфікації, дипломанти та лауреати багатьох престижних конкурсів: Г.Радченко, Р.Котляревська, Л.Пашук, М.Русак, Н.Тимняк, С.Соланський, О.Журко, О.Дітчук, М.Самотос, Я.Рак.

Новим у діяльності кафедри академічного співу є відкриття у 2001 році регентського відділу, який значною мірою продовжує справу школи дяків, створеної ще 1866 року у Консерваторії Галицького Музичного Товариства за ініціативою К.Мікулі, проте у нових умовах вимагає вдосконалення.

Склад кафедри академічного співу

• Ігор Федорович Кушплер – народний артист України, лауреат республіканської премії ім. М.Островського, професор, зав. кафедри.
• Марія Яківна Байко – народна артистка України, лауреат Національної премії України імені Т.Г.Шевченка, професор.
• Людмила Федорівна Божко – народна артистка України, професор.
• Віктор Петрович Лужецький – заслужений артист України, ст. викладач.
• Володимира Павлівна Чайка – народна артистка України, професор.
• Анна Юріївна Дашак – заслужена артистка України, професор.
• Тамара Софронівна Дідик – народна артистка України, професор.
• Роман Зенонович Вітошинський – заслужений артист України, лауреат Міжнародної премії Національної спілки театральних діячів України, доцент.
• Наталія Борисівна Свобода – заслужена артистка України, доцент.
• Анатолій Миколайович Липник – народний артист України, доцент.
• Олег Іванович Цигилик – заслужений діяч мистецтв України, професор.
• Василь Вікторович Дудар – заслужений артист України, доцент.
• Марія Іванівна Процев’ят – заслужена артистка України, доцент.
• Марія Василівна Галій-Моравська – заслужена  артистка України, ст. викладач.
• Мирослава Олександрівна Логойда – професор.
• Лариса Євгенівна Кривоцюк – заслужений працівник культури України, ст. викладач.
• Мирослава Андріївна Жишкович – кандидат мистецтвознавства, доцент.
• Орест Ярославович Сидір – лауреат Міжнародного конкурсу ім. С.Крушельницької, ст. викладач.

Концертмейстери кафедри

Оксана Миколаївна Кулінченко, Ірина Антонівна Дуркот, Руслана Віталіївна Котляревська, Галина Іванівна Радченко, Любомира Андріївна Пашук, Степан Степанович Соланський, Оксана Романівна Дітчук,  Мар’яна Миронівна Самотос,  Ярина Зенонівна Рак.

Культурно-мистецький часопис кафедри "Солоспів"

	Solospiv_01-2011.pdf
	Solospiv_03-2011.pdf
	Solospiv_02-2011.pdf